Нарікала дівчинка:
«Що робити в цім болоті?»
Та хотіла їхати
До чужих, бо з неї годі.
Та не мала дівчинка
В свому серці той любові,
Що не дає нам втекти
Та забутися у схові.
Я тебе люблю,
Я не хочу без тебе,
Богом дане мені
Українське небо.
Буду я молити,
Буду тут чекати,
Я люблю тебе,
Я не стану тікати.
Хто б тебе не продавав,
Та ти знаєш, чия ти.
Украіно, вірю я,
Будеш жити, мріяти.
Пасинками зраджена,
Ворогом осміяна,
Встанеш знов у силі ти,
Благодаттю зцілена.
Вірю прийде весна,
Сонце правди засяє.
Будуть тобі радіти
Ті, хто справді кохає,
Хто не зрікся тебе,
Хто лишити не мріє,
Хто у кожному слові
Шукає надію.
Я тебе люблю,
Я не хочу без тебе,
Богом дане мені
Українське небо.
Буду я молити,
Буду тут чекати,
Я люблю тебе,
Я не стану тікати.
Владлена Лятомская (Жданова),
Павлоград, Украина
Лятомская Владлена, Церковь "Новое поколение", г. Павлоград, Днепропетровская область.
Пою в группе "Saint" , автор текстов. e-mail автора:Steyr37@mail.ru
Прочитано 6652 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 1
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Лунный серп расколет мрак внезапно - Людмила Солма Это стихотворение, в одну из таких же дачных ночей, сложилось у меня внезапным экспромтом от лица моей вдовой бабушки, которая очень тосковала после смерти мужа - моего дедушки. Светлая им память...
